Історія Марини

Марині 22 роки, вона живе в нашому Будинку підтриманого проживання та щодня вона відвідує Центр денної зайнятості, де молодь із психічними та комплексними порушеннями навчається самостійності, взаємодії з оточенням та займається творчістю. Найголовніше — тут вона відчуває себе потрібною і захищеною.

Раніше Марина жила в різних закладах опіки, а кілька років провела в психіатричній лікарні. Спочатку їй було складно довіряти людям, але стабільне й доброзичливе середовище допомогло їй відновитися. 

Тепер Марина мешкає у Будинку підтриманого проживання разом із друзями, серед яких — її подруга Анжеліка. Вони люблять складати пазли, слухати музику й разом гуляти містом. Завдяки підтримці Марина знайшла справжній дім і близьких людей. На занятті з живопису Марина якось намалювала великий стіл і стільці навколо, сказавши: “Це мій дім тепер, це була моя мрія. Сюди прийшло багато гостей на мій день народження, і ми мали справжнє свято”.

Історія Марка

Марко — один із перших студентів Центру. Тут він знайшов друзів, відкрив для себе нові заняття й впевненість у щоденних речах. До Центру приїжджає велосипедом, добре знає маршрути Львовом і завжди дбає про безпеку. Він орієнтується в розпорядку дня, нагадує про нього іншим, а на дні народження приносить друзям квіти зі свого саду.

За час у Центрі Марко навчився не лише творчості, а й багатьох побутових речей. Він готує їжу, цікавиться подіями в країні та щоранку каже: «Прошу за армію», висловлюючи підтримку захисникам. А ще він має особливий талант — травити анекдоти, які заряджають усіх сміхом.

Вироби Марка та інших студентів продаються на ярмарках, а виручені кошти допомагають покривати частину витрат на роботу Центрів. Це ще один спосіб, як студенти долучаються до розвитку спільноти, якою пишаються.

Історія Анжеліки

Анжеліка родом із Херсонщини. Після пережитого — окупації, переїздів, евакуації за кордон і повернення до українського інтернату — вона поступово вчиться не просто бути в безпеці, а жити у своєму ритмі. Тепер має власний дім, друзів і навіть вперше відрощує волосся — бо може сама вирішувати, як виглядати.

Анжеліка — душа Будинку. Вона організувала виставку картин, щовечора запрошує на чай і читає вголос улюблені вірші. Вона активно творить, готує, багато жартує і щодня вчиться бути незалежною. Найбільша її гордість — перша самостійна поїздка громадським транспортом. «Мені весело було їхати самою: взяла карту робочу і поїхали», — ділиться вона з усмішкою.

Історія сімʼї Крак (Назар)

Для Назара, хлопця з аутизмом, дуже важливо мати чіткий розпорядок дня. Саме в ГО «Майстерня Мрії» він знайшов передбачуване, підтримувальне середовище, де може розвивати самостійність і відчувати себе впевнено. Заняття допомогли йому стати активнішим та ініціативнішим — зокрема, він почав самостійно готувати сніданки вдома, поїхав разом з іншими студентами Центру в перший похід у гори без батьків і навіть одного разу наважився покататися на мотоциклі!

Родина Назара відзначає, що найбільше цінує у організації — ставлення з повагою і гідністю. Тут його сприймають не як людину з «особливостями», а як рівного, здатного приймати рішення і вчитися новому.

Завдяки підтримці, Назар відчуває себе щасливим і прийнятим. А разом із ним — і його родина, яка бачить справжні зміни в щоденному житті.